Facebook

Сапожник без сапог

Нарешті дійшли руки до приведення блогу до ладу.

Викину все зайве з поточної теми, переверстаю все з використанням HTML5 і CSS3… Навіть писати сюди, можливо, почну, бо обмеження Твіттера на 140 знаків останнім часом почало виводити з себе. :3 Та й взагалі — безглуздо мати затишний щоденник на WP, але зовсім ним не користуватися.

Лінь…

Людська лінь безмежна. За останні пару років я створив і наповнив контентом велику кілкість сайтів для абсолютно незнайомих мені людей, а ось знайти час хоча б іноді писати сюди чомусь не виходить. І причина не в тому, що мені нема про що написати, просто лінь виростив велику і товсту.

Можливо варто почати постити сюди будь-яку нісенітницю, а там і до чогось серйозного руки дійдуть?

Вірш про програміста

Знайдено на теренах Хабра. Читати в стилі Маяковського, витягнувши праву руку вперед і стиснувши в кулак.

Я не какой нибудь таксист,
Бабки с туристов сшибающий,
Я — Человек, голова, Программист,
Логикой код наделяющий.

Я пучеглазю глаза в монитор
По двадцать часов в сутки;
Я не какой-нибудь стриптизер,
Прилипший к бабской юбке

Я не шахтер, не лифтер, не монтер
И даже не проверяющий.
Я не какой-нибудь актер,
Я — Человек созидающий!