Facebook

Архив рубрики "Особисте"

Сапожник без сапог

Нарешті дійшли руки до приведення блогу до ладу.

Викину все зайве з поточної теми, переверстаю все з використанням HTML5 і CSS3… Навіть писати сюди, можливо, почну, бо обмеження Твіттера на 140 знаків останнім часом почало виводити з себе. :3 Та й взагалі — безглуздо мати затишний щоденник на WP, але зовсім ним не користуватися.

Лінь…

Людська лінь безмежна. За останні пару років я створив і наповнив контентом велику кілкість сайтів для абсолютно незнайомих мені людей, а ось знайти час хоча б іноді писати сюди чомусь не виходить. І причина не в тому, що мені нема про що написати, просто лінь виростив велику і товсту.

Можливо варто почати постити сюди будь-яку нісенітницю, а там і до чогось серйозного руки дійдуть?

Ты беги, беги по Радуге, зверь…

Ты беги, беги по Радуге, зверь…

Ты беги, беги по Радуге, зверь,
Мягкими лапами переступай,
Ты беги легко, ты беги резвей —
По тропинке в звериный рай.

Ты беги, беги по Радуге, зверь,
Горделиво хвост поднимай,
Ты беги, беги — для тебя теперь
Этот дивный кошачий край.

Ты беги, беги по своей стране —
У тебя теперь дел полно…
Только по ночам приходи ко мне
Посветить мне луной в окно.

Ты беги, беги по Радуге, зверь…

Важкі будні веб-розробника…

@#$, це тільки я один напевно можу педантично стежити за чистотою свого коду, при цьому отримуючи зарплату менше 300 баксів на місяць за повний робочий день… Мабуть, у цьому житті час щось міняти, і почати з роботи.

P.S. Якось треба зібратися і знести цей чортів WordPress до біса, натомість написавши щось своє…

P.P.S. І можливо якось варто почати писати сюди частіше, ніж раз на рік.